Головна / TOP / Сергій Притула про сцену, життя та АТО

Сергій Притула про сцену, життя та АТО

user_avatar_star_2212301Героєм рубрики «Розмова з зірками» цього разу став молодий, талановитий, активний актор та гуморист, телеведучий та просто зразковий батько та чоловік Сергій Притула. Виходець з Тернопільщини, який зумів прорватися на телеекрани країни і зайняти видне місце у вітчизняному шоу-бізнесі, зараз також збирає аншлаги. Незважаючи на щільний графік, він встигає займатися благодійністю і збирає колосальні суми для наших бійців в АТО. Про колектив гумор-шоу «Вар’яти», про життя на сцені та поза нею, про важкі часи Сходу у відвертій розмові з Сергієм Притулою.
Незабаром гумор-шоу «Вар’яти» виповниться 6 років. Сергію, чи змінювався склад команди за цей час?
Склад не те щоби змінювався, він за 6 років зменшився в 3 рази в силу різноманітних обставин. Хтось з хлопців пішов на інше місце роботи (ось один з наших учасників працює зараз в митній службі), хтось не міг визначитися з життєвими пріоритетами – між горілкою і працею, тому мені довелося зробити вибір самотужки за них, а хтось пішов у власне сольне плавання. Ось таким чином у нас наразі сформувався тернопільсько-млинівський склад. Два актори, звукорежисер і я – екс-учасники «Тернопільської особливої», ще два актори і гітаристи також колишні учасники млинівської КВК. От, власне, це і є наш сьогоднішній склад команди «Вар’яти-шоу».
Якими найбільшими досягненнями можете похвалитися за цей період?
Найбільшим нашим досягненням за 6 років є здоровий мікроклімат в колективі. Повірте, творчим людям зазвичай буває дуже складно вжитися у колективі, тому я як керівник команди дуже тішуся, що ми фактично одна велика смішна родина наразі. Ми знаємо дітей один одного, разом відпочиваємо, в команді існують різні бонусно-преміальні матеріальні нагороди за народження дитинки і т.п. Хлопці стараються виручати один одного в роботі, тому що в творчих людей буває таке поняття як «ступор», от пишеш-пишеш і щось тебе зупиняє, ти не можеш ні на крок дальше просунутися. Тоді на допомогу приходить інший дует, який допомагає нам з монологом. Така взаємовиручка – це дуже круто! А якщо з чисто професійної точки зору, то я вважаю великим досягненням минулого року масштабність виступів, тобто більш як сто концертів. З аншлагами зібрали Одесу, Миколаїв, Харків, Дніпропетровськ, Полтаву… Ми вийшли на той рівень, де даємо по два концерти на день, і це не тільки маленькі містечка. Наприклад, в жовтні в Жовтневому Палаці України ми зібрали аншлаг і, повірте, для проекту, який не має телевізійної версії – це дуже і дуже круто! Зимою минулого року в Рівному в нас було два концерти в один день, Золочів – два концерти, Львів – теж два, Червоноград – три концерти в один день. Висновок тут очевидний – якби наш проект продукував неякісний, несмішний, нецікавий матеріал, ми б такі зали не збирали. Плюс ще одне досягнення за 2015: ми нарешті вийшли за межі України − два концерти в Празі. Цього року ми розширюємо географію і на 17 квітня успішно продаються квитки на лондонський концерт.
Де найтепліший глядач?
Неможливо виділити якесь окреме місто чи країну. Але знаєте, кількість людей в залі не завжди забезпечує відповідну атмосферу. Я можу пишатися тим, що впродовж кількох років у Тернополі ми збираємо переаншлаги. Це максимально приємно. От за Тернопіль зрозуміло, а інша справа приїхати в російськомовну Одесу і, повторюсь, не будучи при цьому телевізійним шоу та зібрати цілий зал та ще й в місті, де люди виросли на гуморі, тобто просто так «взяти» це місто неможливо. А коли ще й за годину до концерту черга до каси вистроїлася, як в старі добрі часи до мавзоле, ти починаєш гордитися своєю працею. Нам приємно ламати стереотипи, формувати новий образ, нове обличчя україномовного гумору.
Коли плануєте виходити на екрани?
Ми плануємо виходити на екрани, якщо тих екранів буде багато  Я просто маю на увазі на екрани в множині! В нас зараз завершилися перемовини з керівництвом Нового каналу і нас вже включили в бюджет каналу.
За 6 років на сцені в гумор-шоу звичайно траплялися якісь курйозні випадки на сцені чи за кулісами. Які запам’яталися найбільше?
Та де!  За 6 років взагалі нічого смішного не траплялося на сцені  Ми шо клоуни чи шо?! От подивіться, скільки в мене листків по сценарію. Це все заготовки, я нічого не імпровізую на сцені. Це все жарти, звісно  Та траплялися, але їх було так багато, що я зараз і не знаю, про який конкретно розповісти.
Раніше ви були проти гумору над політикою, принаймні в «Вар’ятах». Чи змінилася ваша думка і чи почнете жартувати над тим, що і так в нас смішно? 
Ми і зараз політику не включаємо в сценарії. А що, нам чогось бракує без неї?  Я вважаю, що вона всіх і так дістала.
Як любите проводити вільний час?
Я дуже люблю спати. Це моє улюблене заняття, коли є вільна хвилинка. Тобто якщо дитини немає вдома, то я сплю. Я дуже тішуся своєю дитиною. Він, до речі, в мене дуже любить читати. 150-170 сторінок за два дня − це для нього нормально.
АТО − це один з тих напрямків діяльності, якому ви віддаєте багато часу. Ви один з тих, хто вагомо допомагає бійцям. Яке ваше бачення цього питання?
АТО. Ця тема стала дуже важливою в моєму житті, тому що справді, я бачив речі, які звідси не видно. Зимою займався спорядженням для тих підрозділів, які працюють під водою − це й інженерні війська, сили спецпризначення, розвідка. Науково-дослідний центр Міністерства Оборони України з окупованого Криму переїхав в Чернігів, а все обладнання залишилось в Криму. Довелося помаленьку їх доукомплектовувати, щоб вони нормально могли тренувати людей. Потім зайнявся маріупольською морською охороною.
Як ви вважаєте, люди втомилися допомагати армії?
На те, що люди зараз почали менше допомагати є об’єктивні і суб’єктивні причини. Пік під Дебальцево припав на лютий 2015 року, так само і люди в той час почали масштабно допомагати. В той період на рахунок впало 1 мільйон 900 тисяч гривень, наступний місяць було 700 тисяч, потім 400, 350 тисяч гривень. Тобто був пік допомоги, а потім все спад і спад. Долар росте, гривня знецінюється, ціни на все ростуть, і людям дуже важко самим собі допомогти, не те що армії. Плюс збільшилась адресна допомога. Якщо раніше люди кидали все волонтерам, то тепер в кожного на війні тато, брат, кум, сват, і кожен старається допомогти своїм. Насправді я не дуже люблю давати по цій темі інтерв’ю, тому що серце дуже болить і за тих хлопців, і за тих людей, які також втомилися вже допомагати. Я помітив, що до волонтерів почалася якась така прихована агресія. Раніше мені в коментарях писали «ти молодець», «дай Боже тобі здоров’я», а зараз мені пишуть «йди під Верховну Раду і там збирай» і я розумію чого! Тому що був виділений гігантський бюджет на армію, величезна допомога з західних країн, починаючи від екіпіровки, оптики, летальної та не летальної зброї, а волонтери все одно просять.
Сергію, твої побажання читачам журналу CITY LIFE
Бажаю читачам журналу CITY LIFE берегти себе та своїх рідних! Здоров’я вам усім! Платити податки, ходити до церкви і бути максимально щасливими!
Маріанна Балабан

Залишити коментар

Ваша електронна адреса не буде опублікована.Обов'язкові поля позначені *

*

Можна використовувати XHTML теґи та атрибути: <a href="" title=""> <abbr title=""> <acronym title=""> <b> <blockquote cite=""> <cite> <code> <del datetime=""> <em> <i> <q cite=""> <strike> <strong>

Scroll To Top