Головна / TOP / Борис Репка: «Кожен свій виступ я розпочинаю з головної пісні України…»

Борис Репка: «Кожен свій виступ я розпочинаю з головної пісні України…»

   Гуцулко Ксеню,

Я тобі на трембіті

Лиш одній в цілім світі

Розкажу про любов.

Душа страждає,

Звук трембіти лунає,

А що серце кохає,

Бо гаряче, мов жар…

репка1Драма, трагедія, комедія, оперетта – вибух найрізноманітніших емоцій! Око милується, серце радіє, душа відпочиває… Такі відчуття можна пережити тільки дивлячись постановку професійної  театральної трупи. Саме професіоналізм  – головний критерій нашого Драматичного театру ім.. Т.Шевченка. І безумовно, неабияке значення тут має і керівництво театру, адже:”Нашим людям подобається, коли їх ведуть, а не коли підштовхують” –  Боулт Адріан, диригент.

Борис Репка в.о. директора  Тернопільського Драмтеатру за 2,5 роки  керівництва  разом з трупою зміцнив авторитет театру не тільки в Тернополі і Україні, а й в Європі. Польща, Німеччина, Франція, Литва, Іспанія – знову і знову запрошують наших артистів «На біс!».

Яким чином Борис Данилович опинився в кріслі керівника театру, та, що йому допомогло у професійній кар’єрі дізнаємося з перших уст. Співак, ліричний тенор, Заслужений артист України Борис  Данилович Репка.

-          Для початку розкажіть про себе. Звідки Ви родом, де навчалися, працювали, і, як звела Вас доля з нашим театром?

-          Родом я з мальовничого «співучого» куточка Тернопілля, з невеличкого  села Чернилівка, Підволочиського району. В народі цю сторону називають «Скалатський кущ». А ще кажуть:  хто поп’є чистої водиці з нашої криниці, той обов’язково заспіває! Знаєте чому? В першу чергу, це земля Леся Курбаса, звідти і Михайло Форгель, колишній директор Драмтеатру, Євген Лацік, провідний актор нашого театру, Володимир Листовий, соліст Львівської опери, соліст гурту «Тріода» Саша і я. Такий маленький кусочок землі, а виростив стількох артистів!

Навчався я в Качанівській середній школі, а у 1986 році поступив в Тернопільське музичне училище ім.. Соломії Крушельницької, і у 1990 – в Київську національну академію.  У 97 – році повернувся до Тернополя і планував вийти на сцену, як співак.

-          А як Ви опинилися на сцені театру?

-          Ви знаєте, все вийшло настільки просто і швидко, що я в принципі з того часу і почав розуміти вислів «випадковості в житті невипадкові». Після академії, вже тут в Тернополі, ішов через Театральну площу в сторону філармонії і випадково побачив рекламу вистави «Гуцулка Ксеня». В серці начебто щось защемило і я попрямував до театру. Зустрівся з тодішнім директором Михайлом Форгелем, розказав про себе коротко і раптом він каже: «Нам Вас сам Бог послав! З таким голосом та ще й після академії!». І мені дісталася поважна роль – роль американця, який залицявся до Ксені.

-          Окрім «Гуцулки Ксені», якими своїми роботами Ви гордитеся?

-          Ой, їх багато J За мій творчий період назбиралося «невеличке» портфоліо відомих робіт, наприклад: музична комедія «Наталка – Полтавка», від якої дме легкістю та невимушеністю, комедія «Шаріка, або кохання січового стрільця», «Сватання на Гончарівці», «Запорожець за Дунаєм»…А за кордоном більше 53-х концертів!

І взагалі, я люблю проводити різноманітні заходи, навіть весілля. Та до речі, кожен свій виступ чи то  на театральній сцені, чи у філармонії, або ж за кордоном, я завжди розпочинаю з головної пісні України!

-          Хто для Вас є кумиром?

-          Не можу сказати, що хтось для мене є кумиром, але я щиро вдячний за професійні уроки своїм наставникам. В училищі це був Богдан Іваньків, Заслужений артист України, диригент камерного хору обласної філармонії, у консерваторії – Костянтин Огнєвой, його відомі твори: «Вчителько моя», «Чорнобривці».

-          Чи вважаєте Ви, що сьогодні глядачі більше схильні до кіно, чим до театру?

-          Так, справді, сьогодні молодь швидше відвідає кінотеатр, аніж театр, але не вся. Нині, коли така напруженість в країні та і в побуті загалом, глядач хоче відпочити. В кіно не потрібно думати. А театральну постановку іноді потрібно уважно дивитися, щоб зрозуміти. Але це відноситься до важких  робіт. Тому зараз ми стараємося дати глядачу легкість. Більше комедій. Ось недавно були аншлаги на комедійну постановку Миколи Бажанова, який до речі є артистом нашої сцени, «Занадто одружений таксист». Він просто захотів спробувати себе в ролі режисера і йому це вдалося! Невимушена комедія з легкою подачею – нашому глядачу саме таке потрібно.

-          З якими проблемами приходилося Вам зіштовхуватися, обіймаючи посаду керівника театру?

-          Найголовніша проблема театру на сьогоднішній день – це відсутність фінансової допомоги на ремонт. Потрібно хоча би косметичний ремонт зробити, поміняти вікна, проводку. Наша трупа, завдяки своїй професійності, виходить з найкритичнішої ситуації під час виступу. Та все-таки було б ідеально якби це питання вирішилось.

-          Яка, на Вашу думку, місія театру?

-          У кожній постановці глядач бачить себе, свої радості, переживання чи проблеми. Театр дає можливість проявити кожного!

Спілкувалася Мар’яна Балабан

Залишити коментар

Ваша електронна адреса не буде опублікована.Обов'язкові поля позначені *

*

Можна використовувати XHTML теґи та атрибути: <a href="" title=""> <abbr title=""> <acronym title=""> <b> <blockquote cite=""> <cite> <code> <del datetime=""> <em> <i> <q cite=""> <strike> <strong>

Scroll To Top