На Валовій
Не всі сиділи за накритими столами впродовж цьогорічних зимових свят. Наприклад, компанія тернополян здійснила різдвяний «бліцкриг» Горганами, пише 7 Днів
Хлопці з 2 січня до 6-го пройшли маршрутом: с. Поляниця – перевал Столи – хребет Плоска-Довга – с. Бистриця – хребет Тавпіширка – полонина Рущина – гора Сивуля – гора Лопушна – гора Боревка – перевал Боревка – село Гута. Про свою мандрівку чоловіки розповіли на Форумі асоціації туристів Тернополя. Поділився розповіддю із нами Володимир Горон.
- Дико хотілося в гори. Пішли. Потім дико не хотілося повертатися, – каже Ігор Гнатюк. – Мабуть, замало…
У горах – весна, принаймні за виглядом долин, за словами туристів, – інакше не скажеш. Стартували тернополяни з Буковелю. Там на трасах – сніг, а на дорогах – болотище.
- Коли вийшли на Столи, засмутилися, – додає чоловік. – Колибу спалили, дядю Васю – сторожа, кажуть місцеві, убили…
Далі на шляху у туристів була Плоска-Довга.
- Не знаю чому, але дуже люблю цей хребет, – додає Ігор Гнатюк. – Поки йшли, уявляли, як було б тут класно на лижах. Але сніг лежав лише на північних схилах і то – дуже небагато.
Далі була Бистриця. Знову ж таки – весняна. На дорозі – лід і вода, на небі – сонечко, а в головах туристів – приємні спогади.
- Хребет Тавпіширка мене здивував, – уточнює чоловік. – Востаннє я був там ще у 2009 році. Біло все дико і глухо. А тепер там зробили чи то дендропарк, чи то дендрарій… Купа табличок з підписами дерев, альтанки, кемпінги і навіть нові дороги!!!
На хребті – доволі глибокий сніг і сліди лиж. Правда, стежка була протоптана. На старому кордоні, як помітили туристи, почали рубати ліс. Тож є передчуття, що маршрут “Неіснуючим кордоном” зникне, як і сам кордон, колись…
- Зустріли групу з Києва. Ті сказали, що на Рущині та Сивулі снігу немає, – каже чоловік. – Збрехали… Снігу там – добряче… І вітерець подуває. Тож ми сховалися в окопі, нижче від руїн польського притулку.
Згодом туристи полізли зранку на Малу Сивулю. Спочатку – традиційний, засипаний снігом жереп. Потім – традиційний вітродув. При переході з Малої на Велику Сивулю тернополяни побували наче в аеродинамічній трубі. Думали, що здує… Але на вершині було більш-менш спокійно.
При переході з Малої на Велику Сивулю тернополяни побували наче в аеродинамічній трубі. Думали, що здує…
- Далі вузьким кам’янистим гребенем злізли знову в жереп і потопали на решту запланованих вершин. Вітер знову посилився, – розповідає чоловік. – З Боревки спустилися в ліс і дуже красивим райтштоком посунули вниз, на перевал Боревка. На Ігровець вирішили вже не йти. Ні час, ні погода, ні сили вже не сприяли…
Зійшли в долину ріки Лопушної. Там – знову весна. Туристи навіть ходили босоніж по травичці.
- Спуск у Гуту – дуже мальовничий, гарною дорогою, – додає він. – Але там місцеві вже організували свіжу вирубку, тож, думаю, скоро та краса «накриється великими трусами»…
Звідти туристи автобусом добралися до Франківська, а відтак – до Тернополя.
- Наостанок, хочу подякувати за гарну компанію. Гарна команда і гарна (хоч і різна) погода, сприяли ще одній незабутній подорожі, – наполягає Ігор Гнатюк. – Правду кажуть: гроші треба вкладати у враження…
Фото – з сайту Тернопільської обласної федерації туризму України.
Джерело: 7 Днів
