Головна / TOP / Олександр Смик: В ситуації, яка склалась, я б кожен свій робочий день починав з похоронного маршу біля казначейства

Олександр Смик: В ситуації, яка склалась, я б кожен свій робочий день починав з похоронного маршу біля казначейства

svs1- В ситуації, яка склалась, я б кожен свій робочий день починав з похоронного маршу біля казначейства. Такого цинізму та обману у нашій країні ще не було. Центральна влада ігнорує власних громадян, та перекидає всі проблеми на місцеву владу. Казначейство і правоохоронні органи – це сьогодні справжнє обличчя влади Януковича і Азарова. 

Щомісяця у Тернополі проходить більш ніж 30 культурно-мистецьких заходів. В Міському управлінні культури усього п’ятеро спеціалістів. Усі ми об’єднані ентузіазмом. Працівником культури треба бути «від Бога», або не бути ним взагалі, – зауважив пан Олександр.

Якими культурно-мистецькими проектами славиться сьогодні Тернопіль?

Протягом років ми створили цілу систему культурних подій, які відбуваються у нашому місті. Тернопіль славиться багатьма відомими проектами. Деякі з них уже набули статусу міжнародних.
- Нещодавно Фестиваль духовної пісні «Я там, де є благословіння» зі статусу європейського отримав статус міжнародного. Єдиний фестиваль в Україні, що об’єднує хори представників абсолютно усіх духовних конфесій. Це такий собі полі- фестиваль. Статус міжнародного він набув завдяки тому, що у минулому році участь у ньому взяли хористи з семи країн. Одним з найближчих мені проектів є створення системи музеїв у Тернополі. Вперше в Україні ми об’єднали існуючу систему дванадцяти бібліотек в культурний центр. Серед них «Літературне Тернопілля», Фолк-музей дитячої творчості на базі Дитячої бібліотеки, Музей іграшки, Бібліотека-музей приватних колекцій. До культурних проектів я б відніс також «Галицьку дефіляду», фестиваль «Файне місто», Фестиваль вишиванок, Святкування Дня міста, адже у цей день на Співочому полі проходять масштабні концерти. До речі, у Тернополі єдине в Україні відреставроване Співоче поле, придатне для масових заходів. Прекрасним проектом є функціонування галереї «Бункермуз» та мистецького об’єднання «Коза». Це своєрідний сучасний центр молодіжної культури. Щорічно, у нашому місті, проходять фестивалі кіно. Вони проводяться в Палаці кіно, що на вулиці Ів. Франка. Транслюємо французькі, англійські, британські фільми. На Різдвяні свята проводимо «Фестиваль шопок». Великим досягненням я б назвав функціонування Українського дому «Перемога», де представлена виставкова зала для людей, які не задіяні у будь-яких спілках. Ми стараємось йти на зустріч тим людям, які бажають творити. Адже, творчі люди – це люди, які впливають на розвиток суспільства.
Розкажіть про функції, покладені на управління культури.
- Управління являється адміністративною системою, яка керує мережею навчальних закладів, будинків культури та паркового господарства. Ми координуємо, плануємо, здійснюємо функціонування музичних шкіл, художньої школи, ПК «Березіль», Палацу Кіно, Українського дому «Перемога», усіх парків міста Тернополя, а також, смт. Кутківці та смт. Пронятин. В середньому, щомісяця, у нас проходить 30-40 заходів, бувало і 60.

Працівники нашої професії – це люди ентузіазму.

Сьогодні мене турбує те, що ми не можемо впливати на концертну діяльність у Тернополі. Організовувати концерти нині легше приватним підприємцям, ніж комунальним установам, яких існуюча податкова система поставила в «тупікову» ситуацію.

- Чи створювали власні проекти?

- Проектами займаюсь усе життя. Колись створив фестиваль, який називався «Вивих». Це молодіжний фестиваль альтернативної культури та нетрадиційних жанрів мистецтва у Львові. Являюсь, також, автором фестивалю «Тарас Бульба», який функціонує і сьогодні, співорганізатором фестивалю «Зелений віт – цвіт надії», рок-фестивалю «Золоте підпілля», фестивалю «Оберіг», який став невід’ємною частиною фестивалю «Червона Рута».

У 1995 році зрозумів, що фестивалі стали своєрідною «творчою тусовкою». Не було нових відкриттів. І лише львів’яни створили міжнародний фестиваль авторської пісні «Срібна підкова», де і шукали нових талантів по всій Україні.На фестивалі був обов’язків відбір молодих виконавців. Власне,така форма мені більш до душі, тому я дав згоду бути журі цього фестивалю.

В свій час організував перший в Україні приватний Будинок творчості «Потік Ірва», що знаходиться у місті Кременець. На території є сад скульптур – поки що єдиний приватний у Європі. Зараз він налічує близько 30-ти скульптур таких майстрів, як Корчовий, Шолудько, Козерацький, Михальчук, Король, Жолудь, Кудлаєнко, Подолець, Чайківський. Це відомі в Україні імена, скульптури яких прикрашають наші міста.
За власні кошти і я поставив багато пам’ятників та меморіальних дошок невідомим творчим особистостям, які тим чи іншим чином уславили свій край.

Чудовим проектом вважаю «Тернопілля – духовний центр українства». Акцент привабливості Тернополя робиться на його сакральності. Я розробив буклет із маршрутами по різних місцях області. Після відвідання кожного пункту маршруту ставиться штамп у буклеті учасника. Всього налічується 24 об’єкти. Молоде покоління повинно знати свій край, а лише тоді мріяти про далекі світи.

Який напрямок культури на вашу думку найбільш задіяний сьогодні у Тернополі?

- У нашому місті дуже люблять співати і малювати. Маємо прекрасних авторів, яких знає уся країна. Проте, виділити когось одного важко – кожен талановитий по-своєму. Я люблю щармові речі. На сьогоднішній день мені цікавий Вакарчук своєю харизмою, Піккардійська терція – професійністю звучання та вокалу. Взагалі, я не розділяю мистецтво на регіони. Серце митця не окреслюється територією. Якщо ти талановитий – то віддаєш свій внесок у загальний всесвіт культури. Мене розчаровує своєрідна інфантильність творчих тернополян. Сьогодні навіть на весіллях співають під фонограму. Зрештою, якщо картини на вулиці Валовій є відображенням смаків тернополян, то важко говорити про культуру, як таку. Хоча, без них Тернопіль був би не таким містом, до якого усі звикли.

Як ви відноситесь до сучасного стріт-арту?

- Якщо ми говоримо про художників, то графіті у Тернополі я не вважаю мистецтвом. Це своєрідний виклик. Або це мистецтво, або – спосіб самовираження. Культурою графіті я б назвав Енді Ворхола.
Нація визначається кількістю митців. Будь-яка населена територія має лише 2% людей, схильних до мистецтва. У нашій області більше мільйона людей, але членів Спілки письменників близько 60, Спілки художників – 40, членів Спілки композиторів – і десятка не назбирається. За будь якої влади ці люди повинні бути «на вагу золота».
Люблю Тернопіль за те, що тут можна реалізуватись. Будь-яка креативна ідея може втілитись в реальний проект, а не залишитись лише мрією.

Оксана Ратушняк

На Валовій

 
Олександр Іванович Смик
• Начальник Тернопільського міського управління культури та мистецтв

• Член Національних спілок України: театральних діячів,спілки журналістів, спілки кобзарів, спілки письменників, музичної спілки.

• Організатор першого приватного Будинку творчості «Потік Ірва» у місті Кременець

• Автор 20-ти поетичних збірок

• Записав понад 20 авторських дисків власних пісень

• Автор концептуальних розробок музичних фестивалів: «Тарас Бульба», «Вивих», «Повстанські ночі», «Лаба», «Золоте підпілля», «Зелений цвіт — цвіт надії», «Кобзарські сезони Волині», «Я там, де є благословіння».

• Лауреат премії Василя Стуса, братів Лепких, Володимира Лучаківского, Володимира Гнатюка, конфрацернів польських поетів, пісенних всеукраїнських та міжнародних фестивалів.

 

 

Залишити коментар

Ваша електронна адреса не буде опублікована.Обов'язкові поля позначені *

*

Можна використовувати XHTML теґи та атрибути: <a href="" title=""> <abbr title=""> <acronym title=""> <b> <blockquote cite=""> <cite> <code> <del datetime=""> <em> <i> <q cite=""> <strike> <strong>

Scroll To Top