Головна / Суспільство / Рекламу на сучасному телебаченні варто маркувати “Для дорослих”

Рекламу на сучасному телебаченні варто маркувати “Для дорослих”

deti-tvДнями мені на очі втрапив блог відомої журналістки, телеведучої Марічки Падалко, яка, як то кажуть, «по ниточці» «розібрала» рекламу кетчупу для дітей, у якому вживається фраза «А по попі?».

Мати трьох дітей справедливо зауважила, що дитина копіює поведінку власних батьків, які, очевидно, за провину можуть і «по попі». А для багатьох осіб ця фраза в рекламі може стати ніби підтвердженням того, що виховання дітей за допомогою рукоприкладства – норма, адже навіть у рекламі з цього жартують. Багато читачів погляд Марічки Падалко розкритикували, зауваживши, що іноді таки варто «перегнати розум в потрібне місце». І якби усе залежало лише від телебачення, то не було б у нас недолугих матерів та батьків, які дітей не лише б’ють, але й вбивають. Однак реклама, яка на перший погляд абсолютно безневинна, викликала небувалий резонанс, пише Оля Терещук на сайті Like.te.ua.  Але чи єдина це реклама, яку можна вважати небезпечною? Та й взагалі, наскільки безпечна реклама для дитячої психіки? Адже мультики представники Комісії з нацморалі ретельно переглянули, відкинувши все, що, на їхню думку, може нести шкоду нашим дітям. Та чомусь не зважають посадовці на те, що п’ятирічні діти жваво цікавляться значенням слів типу «геморой» (без якого життя краще), «критичні дні», «презерватив» «віагра» та ще рядом слів, якими найменуються медичні препарати.
Пригадую час, коли з появою перших «мильних опер» у наш старенький телевізор на чотири канали прийшла вона – реклама. Здавалося, що тоді її було багато, що була вона нав’язливою та вульгарною. Чого варта була реклама «Тампаксів», дивлячись яку ніхто не міг второпати, про що йдеться? Часто-густо, дізнатися про численні повороти в житті Донни Бейжі в одному домі збиралися жительки всієї вулиці. Пенсіонерки висловлювали свої припущення, що таке «Тампакс» і «з чим його їдять». І лише з часом почали сором’язливо посміхатися під час реклами або й перемикати на інший телеканал.
Кількість реклами у сучасному телебаченні в рази перевищує ту, що була у 90-х, при цьому вона не лише набридлива, а ще й наповнена змістом, який мабуть, варто маркувати позначкою «Для дорослих». Якщо з інтимними товарами ще пів біди (керуючись приказкою про те, що природнє – не гріх), то після кількості переглянутої реклами медпрепаратів виникає враження, що в Україні очікується генерація хронічно хворих людей, з грибком на ногах, з молочницею, з психічними розладами, хворими суглобами, вічною лупою та неприємним запахом з рота… Якщо ми свого часу, зростаючи, несамовито хотіли «Баунті – райську насолоду» або «Юпі – просто додай води», то зараз у підсвідомість нам підселяють думку про те, що найбільш необхідні нам ліки. А ще – алкоголь. Попри заборону рекламування алкоголю у денний час, дуже часто доводиться бачити рекламу оковитої , яка подається у вигляді делікатесу, адже при виробництві в хід йдуть і перепилині яйця, і березові бруньки… «Все буде амфорично», запевняють сумнівні винороби, натякаючи на те, що середньостатистична жінка має завершувати свій день за келихом вина з подругами . Чомусь попри всі заборони, начебто прийняті, алкоголь у нас в пошані, і до рішучих кроків щодо обмеження реклами даного виду товарів усім комісіям якось нема діла…
Про культуру пиття в Україні вже ходять легенди, не варто, мабуть, й надто багато писати . А от про культуру харчування в Україні всім охочим розкаже реклама «Мезиму», від якої, правду кажучи, просто гидко. Українці приїхали на відпочинок за кордон, у ресторані готелю перешіптуються – чи дійсно все «на халяву»? Ну, а якщо «на халяву», то, звісно ж, треба напихатися, до нудоти, до запаморочення, до кольок в боці, допомагаючи собі медичним препаратом, підсміхаючись з іноземців, які жалібно дивляться, бо не можуть стільки «втоптати». В кінці реклами гордо звучить: «Навчимо Європу бенкетувати!» Це тільки мені здається, що ця реклама принижує гідність українців? Чи вони такі й насправді?
Мабуть, можна сказати, що реклама у нашому телебаченні – це і є обличчя сучасної України. Де дітей намагаються інформувати про все й відразу, а на кожному кроці хочуть збрехати, пропихаючи власний товар. «Не дивіться телевізор і не дозволяйте робити це дітям», – скажете ви. Порада була б дієвою декілька років тому, та сьогодні реклама вийшла далеко за межі телебачення: вона переслідує нас в інтернеті, у маршрутках та магазинах, на великих моніторах у центрі міста, на біг-бордах, сіті-лайтах, на кожному стовпі та у друкованих виданнях. Виникає питання – чи не вийшла вона взагалі з-під людського контролю? Бо, судячи з роликів, виготовляють її здебільшого безликі, аморальні та байдужі істоти…
Оля Терещук
Редактор сайту Like.te.ua

Залишити коментар

Ваша електронна адреса не буде опублікована.Обов'язкові поля позначені *

*

Можна використовувати XHTML теґи та атрибути: <a href="" title=""> <abbr title=""> <acronym title=""> <b> <blockquote cite=""> <cite> <code> <del datetime=""> <em> <i> <q cite=""> <strike> <strong>

Scroll To Top