Головна / Освіта / Впровадження інклюзивного навчання у школах міста

Впровадження інклюзивного навчання у школах міста

dity-osobВ Україні щороку зростає кількість дітей з особливими потребами. Отримати нормальну освіту їм украй складно. Втім спроби інтегрувати таких дітей у звичайні школи є, і ці експерименти доволі успішні, кажуть експерти. Щоправда, шлях до інклюзивного навчання довгий та тернистий. Адже українські педагоги, зокрема тернопільські, не мають напрацювань у цій сфері. Вчитися доводиться на власних помилках, а дослідними майданчиками стають дитячі колективи. Щоб спрямувати добрі наміри у правильне русло, психологи, логопеди, керівники шкіл та інші фахівці спільно працюють над єдиним планом заходів щодо впровадження інклюзивного навчання у школах міста.

 На одного психолога – 700 дітей

Кількість дітей з особливими потребами в Україні з кожним роком зростає. Нині в країні живе понад 165 тисяч таких дітей віком до 18 років. Здебільшого у них спостерігаються вроджені аномалії, хвороби нервової системи, розлади психіки і поведінки. Тож аби інтегрувати особливих дітей у суспільство і надати їм нормальну освіту, громадські організації разом з науковцями та профільними держструктурами ще десять років тому розробили експериментальну програму із впровадження інклюзивної освіти. На Тернопільщині для дітей з особливими потребами працюють сім спеціальних навчальних закладів. На базі одного з них, а саме Тернопільської спеціальної загальноосвітньої школи Тернопільської міськради, відбувся семінар психологів та логопедів.

- Психологи та логопеди – це два кваліфікованих колекційних педагоги в загальноосвітніх школах, які можуть допомогти дитині з особливими потребами, котра потрапляє у загальноосвітній заклад, – розповідає директор школи Лариса Акменс. – Мета нашого заходу – розробити рекомендації педагогам, які працюють з такими дітьми. Психологи – це люди, які допомагають особливим дітям подолати труднощі у процесі адаптації в новому колективі. Проблеми виникають не лише у них, а й у колективу, в який дитина потрапляє. Він має бути підготовлений. Говорити, що у нас немає у цьому плані проблем, не можна. Саме тому ми працюємо, вчимося та набуваємо досвіду.

Лариса Акменс із власного досвіду знає, що таке робота з особливими дітьми. У спеціальній школі навчається більше сотні учнів, які потребують пильної уваги та нетрадиційного підходу до навчання. Частина дітей тут не тільки навчається, а й проживає. У закладі обладнано спальні. Протягом тижня частина дітей перебуває у школі, а на вихідні батьки забирають їх додому. За словами Лариси Акменс, до впровадження інклюзивного навчання потрібно підходити дуже обережно, аби не нашкодити дитині. Це питання необхідно вивчати ретельно, адже є чимало протипоказів щодо інтеграції особливих дітей у звичайні колективи. Виникають проблеми щодо пристосування загальноосвітніх навчальних закладів, підготовки фахівців, програм тощо.

- Ми забуваємо про наступність у навчанні. Не можна почати інклюзію дитини у восьмому чи десятому класі. Цей етап має бути поступовим. До того ж у навчальних закладах лише одна ставка психолога на 700 дітей. Попри те, що психологи працюють з такою великою кількістю дітей, вони повинні знаходити час ще й для роботи з особливими дітьми, – зазначає директор.

У Тернополі бракує вчителів-асистентів

Діти з особливими потребами – це діти, які з різних причин потребують посиленої уваги педагогів, що здійснюють навчання, виховання та підтримку цих дітей. Тобто це діти, яких природа позбавила можливості на достатньому рівні сприймати світ, відчувати свою приналежність через хвороби, вади чи патологічний стан. До дітей з проблемами розвитку належать діти з порушеним інтелектом, затримкою психічного розвитку, порушенням слуху, зору, опорно-рухового апарата, мовлення, емоційними розладами, порушенням поведінки та важкими комплексними порушеннями. Як правило, такі діти навчаються у спеціалізованих закладах. Однак у Тернополі є чимало прикладів, коли діти з затримкою психічного розвитку навчаються у загальноосвітніх школах, тому інклюзія для них не є чимось вкрай новим у нашому місті.

- Коли діти з особливими потребами приходять у школу, тут повинна бути колективна робота психолога, соціального педагога та логопеда. Найбільшу роль відіграє психолог, тому що він першим повинен провести діагностику таких дітей та виявити проблему з метою надання рекомендацій вчителям та батькам. Також психологи повинні працювати з батьками. Щоб вони знали, на якому рівні дитина сприймає та засвоює матеріал, як її потрібно розвивати. Треба підготувати і тих учнів, які приймають дитину до себе у колектив. Створити сприятливий соціальний клімат. Вчителі повинні застосовувати такі методи навчання, при яких дитина могла би бути на висоті, щоб відчути у собі силу та розвивати стимул. Тільки така дитина буде інтегрована та готова до соціалізації, – пояснює завідувач тернопільської медико-педагогічної консультації Тетяна Бабійчук.

Фахівці зазначають, що батьки особливих дітей бояться віддавати дитину у спеціалізовані школи, тому що там навчаються різні школярі. Однак для декого з них це було б оптимальним варіантом.

- Можливо, краще було б спершу віддати дитину у спеціальний заклад, щоб її підготувати, надати відповідний рівень обізнаності. Якщо вона піде у загальну школу, де немає дефектолога та асистента, то буде почуватися некомфортно, тому нехай краще дитина буде кращою серед особливих дітей, ніж гіршою серед звичайних. У звичайній школі вчитель не зможе приділяти їй необхідної уваги. Під час інклюзивного навчання поряд зі звичайним вчителем повинен працювати вчитель-асистент. Тому батьки здорових дітей не повинні турбуватися про те, що рівень освітніх послуг, які отримують здорові діти, погіршиться. Диференційний підхід завжди був та буде, тому що не всі діти однакові, навіть коли мова йде про здорових дітей, каже Тетяна Бабійчук.

Вчителем-асистентом є вчитель з педагогічною освіто, який пройшов відповідну перекваліфікацію. На даний час у вищих навчальних закладах немає такої спеціальності. Тому потрібно запровадити курси, щоб перепрофілювати фахівців.

- В інклюзивному навчанні немає нічого вкрай складного. Але є певні етапи, які необхідно пройти, зокрема, забезпечити доступність до приміщень, підготувати вчителя-асистента. Протипоказом до інклюзивного навчання є важкі нервові та поведінкові порушення. Якщо особлива дитина заважатиме навчальному процесу, ні про яку інтеграцію не може бути мови, – зазначає жінка.

До слова, часто педагоги допомагають один одному у питанні інклюзивного навчання, а спеціалізована школа є консультаційним центром з питань колекційної освіти в Тернополі.

Зоряна Гарасимів

Джерело: “Номер один”

Залишити коментар

Ваша електронна адреса не буде опублікована.Обов'язкові поля позначені *

*

Можна використовувати XHTML теґи та атрибути: <a href="" title=""> <abbr title=""> <acronym title=""> <b> <blockquote cite=""> <cite> <code> <del datetime=""> <em> <i> <q cite=""> <strike> <strong>

Scroll To Top