Головна / Суспільство / Відомий тележурналіст повернувся до Тернополя

Відомий тележурналіст повернувся до Тернополя

b5c3b814b3411bb41a65ecfdeca9eeb1Володимир Лех відомий тернополянам як телеведучий та журналіст телеканалу “TV-4″. Упродовж останніх п’яти років він був редактором урядового каналу “Рада”. Віднедавна Володимир Лех очолив прес-службу облдержадміністрації. Можливо, для когось такий крок нашого колеги видався дивним. Мовляв, проміняв Київ на Тернопіль. Проте Володимир Лех вважає, що в нього настав новий етап у житті, оскільки завжди мріяв спробувати себе у ролі керівника прес-служби. Про свої плани він детальніше розповів нашому виданню.

- Будь-яка людина формується у певному родинному середовищі. Мабуть, ваші батьки доклали чимало зусиль для того, аби ви стали самодостатньою особистістю?

- Своїй долі і своєму теперішньому “я” завдячую насамперед батькам. Не можу точно сказати, що саме є важливим у вихованні, адже власних дітей ще не маю, проте переконаний, що батьки зробили з мене того Володимира Леха, яким є тепер. Тато з мамою зі мною багато займалися. Завдяки їм у 5 років вже добре вмів читати, писати і рахувати. У початкових класах батько багато допомагав у вивченні математики – вдома ми проходили матеріал на 4-5 уроків уперед. Це привило мені любов до навчання. “Заучкою” точно не був, але більшість матеріалу сприймав на слух на уроках. Відтак, у старших класах батьки мені цілком довіряли – ніхто не перевіряв, чи я зробив уроки. Правда, щоденник з оцінками показував щодня. У 15 років, після 9-го класу, мене відпустили вчитися до Тернополя. З цього часу почалося моє доросле життя. До речі, в дитинстві навчився цінувати батьківські гроші, а тому, щоб бути менш залежними від них, у 17 років почав працювати спершу менеджером з реклами, потім – вихователем у дитячому таборі.

- У вас є молодша сестра. Які стосунки у вас із нею?

- Моя сестричка Юля йде зі мною постійно по життю. Люблю її безмежно і заради неї готовий на все. Коли мені було 5 років, а батьки працювали, то доглядав її вдома. Уже тоді мені вдавалося нести за неї цілковиту відповідальність. Саме до мене сестра зробила перші кроки, я водив її у садочок, у школі був кращим другом, допомагав і готував її до вступу в університет. Про наші теплі стосунки і абсолютну довіру говорить той факт, що навіть своє весілля вона повністю довірила організувати мені. Незважаючи на те, що ми вже дорослі люди, у нас дуже теплі і дружні взамовідносини. Сподіваюся, що так буде завжди. А тому, коли мене запитують про сестру, то з гордістю відповідаю, що вона у мене найкраща.

- Чому ви обрали журналістику?

- Журналістику, мабуть, обрав не я, а вона – мене. У 17 років, навчаючись у коледжі, вирішив спробувати себе у кастингу ведучих на ТТБ. І якщо зізнатися чесно, свою участь у конкурсі на відбір телеведучих не розглядав серйозно. Але, як кажуть, прийшов і переміг. Хоча було не так легко. Довго довелося вивчати усі подробиці телевізійної кухні, але мені тоді допомогла моя “теленяня” Світлана Мельник – сьогодні вона головний редактор газети у Збаражі. Саме завдяки їй і її підходу до навчання зрозумів, що журналістика стане основою мого життя. Далі була телекомпанія “TV-4″. Це той колектив, з яким робота перетворювалася на свято. Ми були однією командою, сім’єю, з якою разом працювали і відпочивали. А ще, вже сьогодні, можу сміливо заявити, що це одна із кращих телевізійних шкіл, можливо, і в Україні. На “TV-4″ усім була відкрита дорога до професійних висот і хто мав бажання, нею користувався. Саме у Тернополі на телекомпанії спробував свої сили як журналіст, ведучий новин, ведучий молодіжної програми, а також як автор і ведучий прямих ефірів з політиками. Навіть був співведучим всеукраїнського прямого ефіру з Президентом України. З цим всім досвідом і багажем у Києві на парламентському телеканалі почувався як риба у воді.

- Якщо вже згадали про Київ, то як ти сьогодні оцінюєш життя і роботу в столиці?

- Київ мене остаточно загартував. Дякуючи друзям та колегам Віктору Сороці і Світлані Глушенок, мені довелося працювати серед політиків і з першими особами держави. Здається, що вже кращої школи і бути не може. Понад п’ять років свого життя віддав телеканалу Верховної Ради України – “Рада”. До речі, працював з двома скликаннями народних обранців, а також 4 роки був головним редактором цього телеканалу. Не скажу, що було легко, адже треба догодити всім – як владі, так і опозиції. Але попри різні політичні вектори та переконання, здається, нам вдавалося знаходити “золоту серединку”.

- Багато кого здивувало твоє повернення до Тернополя. Перемогла ностальгія за рідним містом чи з’явилися інші перспективи?

- Своє повернення до Тернополя не розцінюю як крок назад, а навпаки, вважаю це новим етапом у моєму житті. Мені завжди була цікавою робота прес-служби. Тому коли мені запропонували посаду прес-секретаря у Тернопільській ОДА, відразу погодився. Відчуваю велику відповідальність. Завжди вважав, що фахівцем можна бути будь-де, навіть у найвіддаленішому селі. Головне, багато над собою працювати. У Києві мене відшліфували як фахівця. Окрім того, у столиці чимала конкуренція, яка завжди тримає тебе в тонусі, адже молодше покоління дуже заповзяте і креативне. Правда, у нашому місті не менше професіоналів. І мені приємно знову опинитися в їхньому колі. А ось оглянути Тернопіль після переїзду повністю і оцінити його по-новому ще не встиг, бо працювати доводиться багатенько. Зміни є і вони позитивні. Тернопіль люблю за спокій, чистоту і його людей.

- У вас, напевно, є улюблені куточки в місті?

- Мабуть, як і всі тернополяни, люблю нашу набережну. А ще обожнюю прогулюватися центром, алеями парку “Топільче”, особливу атмосферу відчуваю у Катедральному соборі. Взагалі, Тернопіль – дуже красиве місто і сюди ніколи не соромно привозити друзів чи колег. На початку літа приїжджав сюди у складі делегації українських і польських парламентарів, які відвідували нашу область з метою розвитку туризму. Мені було надзвичайно приємно, що від’їжджати їм від нас не хотілося. Тож, вважаю, що ми повинні цією красою і затишком пишатися і щоденною працею покращувати своє місто. А ще переконаний, що навіть у будь-якому негативі потрібно шукати позитив. Саме з таким девізом я і йду по життю.

Довідка:

Народився Володимир Лех 30 квітня 1984 року в смт. Дружба Теребовлянського району. У п’ять років разом з батьками переїхав жити до райцентру, де у 1991 році пішов у перший клас Теребовлянської ЗОШ №1, яку закінчив на відмінно. У 1999 році вступив до Тернопільського технічного коледжу ТНТУ імені І.Пулюя на спеціальність “менеджмент організації”. У 2003 році почав навчатися у Тернопільському державному технічному університеті на факультеті економіки та управління. Два виші закінчив з відзнакою. У 2003 році працював журналістом рекламного відділу та новин на ТТБ. 2003-2008 роки – журналіст, ведучий новин та авторських програм на “TV-4″. 2006-2007 роки – позаштатний кореспондент телеканалу “Інтер”. 2008-2013 роки – головний редактор, ведучий новин, авторських програм телеканалу “РАДА”.

Джерело: Тернопіль Вечірній

 

Залишити коментар

Ваша електронна адреса не буде опублікована.Обов'язкові поля позначені *

*

Можна використовувати XHTML теґи та атрибути: <a href="" title=""> <abbr title=""> <acronym title=""> <b> <blockquote cite=""> <cite> <code> <del datetime=""> <em> <i> <q cite=""> <strike> <strong>

Scroll To Top