Головна / Арт-події / Тернопільські учні за чотири дні пройшли селами Тернопільщини та Чернівеччини

Тернопільські учні за чотири дні пройшли селами Тернопільщини та Чернівеччини

KLIG- Ми за чотири дні побачили кілька десятків архітектурних і природних пам’яток – церкви, костели, палаци, річки та водоспади, – каже вчитель 25-ї школи Андрій Легкий. – Вздовж усього шляху ласували ягодами, пили трав’яний чай, покатались на паромній переправі. Діти були просто щасливими і вже очікують наступної мандрівки!

Так, вкотре учні школи №25 обійшли та об’їхали найцікавіші куточки нашої та сусідської областей вздовж Дністра. Починали мандрівку із славнозвісних Заліщиків – колись центру виноробництва, польського курорту, а тепер просто райцентру, більш відомого як край помідорів.
- У Заліщиках ми відвідали костел святого Станіслава, напівзанедбаний палац баронів Бруніцьких, – каже Андрій Легкий. – Далі перейшли через міст і увійшли на території Північної Буковини. Відвідали село Звенячин, у якому зберігся меморіал Першої світової. Справа в тому, що перехід через Дністер у той час захищали в основному жителі навколишніх сіл. Тож там багато хрестів, написи румунською мовою. А уже після Звенячина пройшлись селом Хрещатик.
Дітей не пустили у монастир
У Хрещатику діти відвідали Святоіванівський чоловічий монастир: верхній і нижній собори, пірнули у купіль. Далі маршрут проліг селами Північної Буковини. Зокрема, Репужинцями, де ще за радянських часів було чимало оздоровчих таборів. Далі – село Кулівці з монастирем незвичайної краси.
- Правда, на територію нас не пустили, бо казали, що приїжджали з Києва журналісти і щось дуже погане написали, – каже пан Андрій. – Мовляв, без благословення ігумена заходити не можна. Не подивились навіть на те, що приїхали діти. Де ми ті камери сховали б – у ґудзиках чи що?
Після оглядин зі сторони красивого, однак недоступного монастиря тернополяни вирушили в літописне село Василів. Колись, коли самі Чернівці ще були селом, це було славетне місто з унікальним білокам’яним храмом, торгово-ремісничим посадом та феодальними садибами. Нині від слави міста – тільки згадки. У Василеві діти побували у церкві, зведеній на фундаменті ще ХІІ століття.
01234567891011121314
- Побували і у Дорошівцях, – продовжує пан Андрій. – Село вразило нас своєю чистотою. Як розповів нам сільський голова, там серйозно борються за чистоту. Тож кинути на дорозі кульок чи будь-яку обгортку не наважиться ніхто. Загалом місцеві часто підходять, розпитують, підказують.
Знайшли реліктове дерево
Траплялося чимало цікавого й далі на маршруті – так, у селі Вікно відвідали романтичний палац барона де Зотта, збудований у західноєвропейському стилі. Головний фасад будівлі має арочну галерею із широкими отворами.
- У парку біля палацу росте реліктове дерево, тобто те, яке існувало ще в льодовиковий період, – продовжує пан Андрій. – Таке собі гінкго дволопатеве дерево, листочки у нього – як дві лопатки. Таке ще бачив у Коропці, Заліщиках. А поруч з ним росте чотиристовбурний платан. Це дерево без кори, чимось схоже на клен. Наші діти назбирали листків для гербарію. Уявіть, яка була радість, адже мало хто може похвалитися таким.
Звідти, мандруючи ще через села Чорний Потік і Онут, потрапили й у Самушин. Там розташована одна з найбільших діючих паромних переправ. Так, скориставшись переправою, діти повернулися на Тернопільщину – відвідали село Устя, Мельницю-Подільську, Іване-Пусте.
- Такий маршрут за туристичними мірками є маршрутом третього ступеня складності, – додає він. – Однак діти після такої подорожі тільки загорілися бажанням подорожувати ще і ще. Так, були серед учасників походу навіть діти із 7-го та 8-го класу.

Світлана ГРИВАС

Джерело: 20 хвилин

Залишити коментар

Ваша електронна адреса не буде опублікована.Обов'язкові поля позначені *

*

Можна використовувати XHTML теґи та атрибути: <a href="" title=""> <abbr title=""> <acronym title=""> <b> <blockquote cite=""> <cite> <code> <del datetime=""> <em> <i> <q cite=""> <strike> <strong>

Scroll To Top