Головна / Культура / Перша “Ніч рекламожерів”: реклама — це не завжди нудно!

Перша “Ніч рекламожерів”: реклама — це не завжди нудно!

1160228Унікальне шоу “Ніч рекламожерів” відбулося у Тернополі вперше! Шедеврами реклами можна було насолодитися в п’ятницю, 18 жовтня, в кінотеатрі “Сінема Сіті”.

Упродовж п’яти годин тернополяни встигли переглянути сотні роликів, створених у різних куточках світу. Дана добірка є колекцією француза Жана Марі Бурсіко. Саме йому і належить ідея проекту “Ніч рекламожерів”, що існує з 1981 року. Врешті автор у такий спосіб довів, що відомі автобренди на кшталт Ford, Audi, Mercedes-Benz, різні світові авіакомпанії свої послуги і продукцію вміють показувати під цікавим кутом, викликаючи в глядача море позитивних емоцій. Втім, цікавими є і підібрані Жаном Марі Бурсіко приклади соціальної реклами, зокрема проти утисків сексменшин.

- Я давно хотіла потрапити на таке шоу. Багато про нього чула, — розповідає Оксана (22 р.). – Це – справді шедеври кінематографу. Наша реклама ще не дотягує до такого рівня. Цікавим є те, що закордонну рекламу знімають таким чином, щоб зачепити глядача за живе. У нас же – просто демонстрація товару чи послуги. Це надто примітивно, якщо порівнювати з добіркою кращих прикладів світової реклами.
Продюсером шоу “Ніч рекламожерів” у Тернопоплі є Максим Лазебнік — відома людина в світі реклами. Нині він є генеральним продюсером Київського міжнародного фестивалю реклами, виконуючим обов’язки директора Всеукраїнської рекламної коаліції, координаром EFFIE Awards Ukraine.
Наш кореспондент не впустив нагоду поспілкуватися зі знаним продюсером.

— Максиме, розкажіть трішки про акцію. Якою була її мета?
— “Ніч рекламожерів” — проект, який належить одній людині Жану Марі Бурсіко. У його добірці вже більше мільйона рекламних роликів. Він найвідоміший колекціонер рекламних кліпів. Більше 20 років Жан Бурсіко отримує десятки тисяч роликів з усього світу. Сам усе переглядає і складає щорічну підбірку – приблизно 500 кліпів. Вони, на його думку, є видом мистецтва і відображають сучасну картину світу. Тепер нашим нащадкам не треба буде досліджувати і відновлювати розбиті глечики, щоб дізнатися, якими ми були. Достатньо переглянути одну з колекцій Жана Марі Бурсіко і після цього наші потомки будуть чітко розуміти, над чим ми сміялися, чому сумували, що носили, що їли-одягали, які у нас були машини. Він кліпами творить сучасну картину світу.
Ті ролики, які ми бачимо в його добірці, це не те, що нам сьогодні показує телебачення. Так, я не скажу, що всі вони – шедеври. Але більшість із них точно має вау-ефект. Адже вони змушують людей сміятися, плакати, аплодувати.
Даний проект увійшов до Книги рекордів Гіннеса як масштабне шоу. Багато хто намагається розгадати, у чому його секрет, адже п?ять годин просто показують рекламу. Однак люди сидять і балдіють. І кажуть, що це добре.
Нагадаю, організатором шоу в Україні є Всеукраїнська рекламна коаліція і я – виконуючий обов’язки її директора. Наша мета показати, що реклама — це не завжди нудно і погано. Бо це не завжди довгий рекламний блок, який перериває твоє улюблене шоу чи фільм. “Ніч рекламожерів” — не просто рекламне шоу. Це – світський захід. Він може проходити в одному місті тільки раз на рік. У Тернополі таке – вперше!

- Скажіть, будь ласка, це шоу показують в інших країнах?
- Так, нині воно паралельно проходить у Мексиці, Японії та Бельгії.
- Як ви думаєте, які перспективи у реклами як такої?
- Мені видається, що реклами буде менше, але вона буде дорожчою. Все більше автори приділятимуть увагу цікавим, креативним моментам, щоб реклама менше дратувала людей, а більше відповідала їхнім потребам. Думка про те, що реклама буде подобатися всім, – ілюзія. Рекламу завжди адресують певній аудиторії.
Скажімо, у вас завдання продати квитки на Мальдіви. А люди, які бачать цей щит: “Поїхали з нами на Мальдіви!”, не мають грошей, щоб добратися до своєї дачі. Давайте подумаємо, як вони мають відреагувати на таку рекламу? Якщо мені лікар заборонив пити пиво, а я його люблю, то навряд буду отримувати задоволення від реклами цього напою…
Тобто у кожної реклами є чіткий адресат, її цільова аудиторія. Але в ідеалі вона має бути такою, щоб інші не просто нарікали на неї, а менше дратувалися. У той же час цільова аудиторія має отримати правильні меседжі тією мовою, якою вона спілкується.
- Як думаєте, тенденція до зменшення кількості реклами на принті, тобто друці, і зростання її обсягів в Інтернеті триватиме?
- Є така картина: маємо те, що маємо… Але якщо раніше думали, що Інтернет усе “з’їсть”, то тепер бачимо, що це – не так. Телевізор і далі є рекламоносієм номер один. Але головне — те, що транслюють, що читають, що слухають. Якщо інформація цікава, то ви будете черпати її з того джерела, яке його продукує. Тобто, якщо ви бачите, що можете переглянути футбольний матч в Інтернеті, ви його дивитеся там. Якщо стаття цікава в газеті, ви прочитаєте її. Важливо, що ви читаєте і що дивитеся. Це – першорядне, а лише потім – що це за джерело…
- Ви вперше в Тернополі? Які у вас враження?
- Емм, this is my first time here (так, я тут уперше – прим. ред.). Насправді, мені дуже цікаво. Я провів тут півдня, і мені сподобалося. Приїхав машиною. До речі, дорога між Дубно і Тернополем тільки називається дорогою. Ну, це є щось, по чому їдуть. Із Києва до Дубно дуже хороша дорога, а далі все… Думав, приїду набагато швидше до Тернополя, адже виїхав із самого ранку.
Прогулювався центральною частиною міста годин чотири-п?ять. Дуже сподобалися Став і ці ваші “Елесейські поля”. Є цікаві моменти. У вас багато книжкових магазинів і ювелірних крамниць. Цінності тернополян абсолютно зрозумілі — почитати і золота прикупити. А ще – підстригтися, бо перукарень у вас достатньо…
Дуже цікавий і ваш замок. Він – на кожній вказівній табличці, а на ньому написано — Школа боротьби і пам’ятка архітектури XVI чи то XVII століття. Зараз прочитаю, я сфотографував: дитяча спортивна юнацька школа з греко-римської боротьби. Ось така дивина – дві таблички! Дітям потрібно займатися спортом, але можливо, в якомусь іншому приміщенні. Натомість у замку варто зробити музей міста.
До речі, я пішов в арт-галерею, а вона працює тільки до 17.30. Уже була майже шоста. Хотілося б, щоб вона працювала хоча б до 19.00. Це ж нескладно зробити… Пам’ятник Бандері мені дуже нагадав Леніна, що стоїть перед Казанським університетом. У Казані — Ленін, у Тернополі — Бандера… Це цікаво, я дійсно отримав задоволення від прогулянки.

Юрій КАРПУК, 0-97-897-30-29

Джерело: 20 хвилин

Залишити коментар

Ваша електронна адреса не буде опублікована.Обов'язкові поля позначені *

*

Можна використовувати XHTML теґи та атрибути: <a href="" title=""> <abbr title=""> <acronym title=""> <b> <blockquote cite=""> <cite> <code> <del datetime=""> <em> <i> <q cite=""> <strike> <strong>

Scroll To Top