Головна / Культура / Осінь по-тернопільськи або Місто голубів, яскравих ліхтарів і золотої осені

Осінь по-тернопільськи або Місто голубів, яскравих ліхтарів і золотої осені

164d3c49151bea1d38360461188b81aeСезонно, коли наступає осінь, я збираю свої валізи і їду на кілька днів гостювати до своєї подруги у Тернопіль. Подруга живе у багатоповерхівці, і тому для мене, звиклої до сільських просторів дівчини, ночівля у висотці кожного разу – справжня пригода, пише like.te.ua. А все тому, що у квартирі ми вдень майже не буваємо, а тільки надвечір, переповнені емоціями та сумками з всякими дрібничками, повертаємося додому, заварюємо чай і всю ніч жартуємо, аж сусіди стукають у стіни. Але я не про те, я про осінь. Моя подруга говорить, що я вмію пробуджувати для неї справжню осінь, не ту що навіває депресію і змушує мокнути, а ту, що золотить, бадьорить і щедро пригощає яблуками. «Хто ще забув купити яблучок?», – оклично-запитує бабуся-торговка на ринку, перехожі на мить зупиняють і долю секунди роздумують над тим чи не вони то. Але ні, не вони і йдуть. Певно ми, але Марічка випереджаючи мої думки, підходить до бабусі і бере одразу цілих три кілограми червнонобоких фруктів. Бабуся до нас мило посміхається, на очах молодіє і бажає обом добрих чоловіків і багато дітей. «Виглядаємо надто щасливо чи надто молодо», – риторично запитує Марічка і «тулить» мені у руки ще один пакет. Неохоче, але беру, бо куди ж їй ще третій. «А давай підемо через парк?» – пропоную і ми йдемо давно і остаточно протоптаними стежками фіксувати мить на фотоплівку. Осіння фотосесія традиційно урочиста подія для нас обох. Тож ми налаштовуємося на хвилю позитиву, вимикаємо всі телефони і майже на дві години зависаємо між осінню і часом, листям і спокоєм. Ще трошки і почне смеркатися, а нам ще треба на площу – погодувати голубів. Може це смішно, але мені колись снилося, що у минулому житті я була голубом і ближче до зими завжди починала мерзнути і голодувати. «А що, цілком ймовірно, що у паралельному житті ми зараз теж голуби», – як завжди з розумінням прокоментувала Марічка і ми, з усім своїм сьогодні придбаним вантажем, «попакувалися» у центр… Коли ж поверталися назад, місто вже потопало у тумані та світлі ліхарів. Та ми не дуже то й поспішаючи, все ще зайшли в магазин купили круасанів та гарячого шоколаду і під шелист листя і передзвін нашого безтурботного сміху, синхронно озвучили, як це класно, коли – вірна подруга і осінь по-тернопільськи. Христина Салій, журналіст “Тернопільських позитивних новин” 

Залишити коментар

Ваша електронна адреса не буде опублікована.Обов'язкові поля позначені *

*

Можна використовувати XHTML теґи та атрибути: <a href="" title=""> <abbr title=""> <acronym title=""> <b> <blockquote cite=""> <cite> <code> <del datetime=""> <em> <i> <q cite=""> <strike> <strong>

Scroll To Top