Головна / Спорт / Футбольний матч Ternopil – Luftvaffe (серпень 1943)

Футбольний матч Ternopil – Luftvaffe (серпень 1943)

nsELJ_sxT8sНа початку серпня до Тернополя прибула футбольна команда “Люфтваффе”. За версією, саме вона грала у т. зв. “матчі смерті” з київським “Динамо”. На підготовку до поєдинку німецька влада виділила три дні. По місту розклеїли афіші. Матч проходив на нинішньому Центральному стадіоні, тільки трибуна була одна — дерев’яна. До збірної команди Тернополя входили гравці “Поділля”, “Кресів” і “Легіону”: Петро Муран — капітан команди, Міхал Мосьціпан — воротар, захисники — Ярослав Козачок і Олександр Королюк, півзахисники — Ясьо Рахліцкі, Володимир Козуб і Богдан Назар, нападаючі — Омелян Ращук, Здіслав Марковіч, Данило Борецький і КазІмєж Вєпшонек (за даними В.Сушкевича, у матчі брали участь ряд інших гравців). На місцях західної трибуни сиділи самовпевнсні німецькі солдати й офіцери з біноклями і губними гармоніями, а на протилежному боці поля стояли вболівальники-тернополяни.

На поле команда вийшла у зелено-чорних футболках — кольорах “Поділля”. Хлопці мали недостатню фізичну підготовку, бо понад два роки не грали разом. Протягом першого тайму ситуацію рятував воротар М.Мосьціпан. Суддею матчу і боковими арбітрами були німці, які закривали очі на грубу гру своїх фуґболістів. Після перерви тернополяни перехопили ініціативу. Підсилив атаку Іван Онисько, який вийшов на поле за 20 хв. до закінчення поєдинку. Фінальним акордом стала 88-ма хвилина, на якій Д.Борецький сильним ударом метрів з 20-ти послав м’яча у нижній лівий кут воріт німців. Рахунок 1:0 до кінця гри вже не змінився, хоча суддя і дав 7 чи 10 додаткових хвилин.
Гравців не розстріляли, як про це згодом розголосила радянська пропаганда, “матчу смерті” не було. Хлопці пішли “на пиво”, а наступного дня, як звичайно, — на робот)’. Доля тернопільських футболістів склалася по-різному. Д.Борецький загинув під час війни, М.Мосьціпан і К.Вєпшонек у 1946 р. виїхали до Польщі. Петро Муран до 45 років виступав за команду повоєнного “Локомотива”.

Сьогоднi в живих залишились тiльки двоє. Iван Онисько прислуговує у церкві Успіння Св. Божої Матері, що на вул. Острозького. Він ще донедавна очолював в обласній федерації футболу iнспекторський комiтет.
Богдан Назар вже три роки не виходить з дому. Зламавши ногу, змушений спостерігати за футбольними баталіями з екрану телевізора. Щоправда два колишніх футбольних парнера тримають контакт і рідко який день минає, щоб вони не спілкувалися по телефону. Вони обидва обізнані з перипетіями футболу не менше найзавзятішого футбольного фана.

Джерело: vk.com

www.tarnopol.te.ua

Залишити коментар

Ваша електронна адреса не буде опублікована.Обов'язкові поля позначені *

*

Можна використовувати XHTML теґи та атрибути: <a href="" title=""> <abbr title=""> <acronym title=""> <b> <blockquote cite=""> <cite> <code> <del datetime=""> <em> <i> <q cite=""> <strike> <strong>

Scroll To Top