Головна / Суспільство / Еліна Абакарова: «Індійський танець сприяє гармонізації душі і тіла»

Еліна Абакарова: «Індійський танець сприяє гармонізації душі і тіла»

cc8ac7261dc1647cca4960e035020f39У 1995 році Еліна Абакарова, яка родом із Бережан, заснувала в нашому місті ансамбль індійського танцю “Амріта”, що в перекладі із санскриту означає “напій безсмертя”. Спершу колектив базувався в Будинку культури “Текстильник”, але з часом, в міру певних обставин, довелося шукати нове помешкання. Проте “Амріті” вдалося не тільки вижити у цих складний умовах, а й успішно реалізувати декілька творчих проектів. Минулого року Еліна Абакарова під час офіційного візиту української делегації до Індії представляла нашу країну, і місто зокрема, на вечорі українсько-індійської культури в Делі. Сьогодні вона продовжує своє вдосконалення в індійському танцювальному мистецтві в однієї із найвідоміших гуру. Про особливості розвитку культури в Індії та індійського танцю зокрема пані Еліна детальніше розповіла читачам “Тернополя вечірнього“.

- Упродовж доброго десятка років ви стажувалися в індійських майстрів танцю. Розкажіть детальніше про специфіку навчання танців в Індії?

- В Індії існує система навчання, завдяки якій древні знання передавалися безпосередньо від учителя до учня. Відповідно ніяких дипломів у такій системі не існувало і велику роль відігравало ім’я вчителя. Упродовж останніх років відбулися певні зміни під впливом західної системи освіти, зокрема ввели рівні умови у навчанні і почали видавати сертифікати. Такі документи мають значення для тих, хто приїжджає вивчати індійські танці з Європи чи інших країн. В Індії ще й досі найкращим дипломом і підтвердженням високої майстерності є виступ. До речі, всі відомі митці цієї країни не мають жодного документа про своє навчання чи право на викладання. Особисто у мене є дипломи за період навчання в “Калашрамі”, де всі учні щорічно складали іспити, а також зі стилів бхаратнатьям і катхак. Сьогодні навчаюся в гуру Анджани Раджан (стиль бхаратнатьям). Катхак вивчала у дочки визнаного корифея катхачного стилю Бірджу Махараджа. Загалом класичні танці в Індії у великій пошані. Вивчати їх можна упродовж всього життя. Усе залежить від того, як глибоко ти хочеш опанувати це мистецтво і що прагнеш осягнути.

- Ви виступали з українським танцем в Індії. Як реагували на них індійці?

- Виступала на щорічних програмах від інституту “Калашрам”, на заходах ICCR (відділення індійського міністерства, яке надає стипендії на навчання, реалізує програми обміну досвідом, виступів художніх колективів і виконавців іноземного походження), приватних заходах та в Російському центрі науки і культури. Індійцям подобаються наші танці. Після виступу висловлюють захоплення, запрошують виступити на їхніх заходах.

- Певний час індійські танці в самій Індії вважалися мистецтвом нижчого рівня. Хто перший почав їх популяризувати?

- Це пов’язано як з англійською експансією, так і з мусульманською. Кожен намагався впровадити в цій країні свої звичаї, закони, нав’язати світогляд. Пуританські погляди англійців не давали їм можливості побачити красу давнього індійського танцю. Вони сприймали відтворення емоційних станів, зокрема, почуття кохання, як чогось непристойного. Не могли осягнути того, що індійський танець глибоко відтворює психологію людини і її взаємозв’язок з природою та всесвітом. Зверхнє ставлення до давнього індійського мистецтва було перейнято й індійським суспільством, оскільки в колоніальних державах завжди розвивається відчуття меншовартості. Відповідно такому соціуму легше нав’язувати свою думку.

Дружина відомого британського теософа доктора Джорджа Арундейла у 1928 році під час подорожі до Австрії на кораблі познайомилася із російською балериною Анною Павловою. Вони подружилися. Рукміні навіть почала займатися балетом в учениці Павлової – Клео Норді. Саме видатна балерина порекомендувала красивій і гнучкій жінці звернути увагу на традиційну індійську танцювальну форму. Так, у 1933 році Рукміні Деві вперше почала вивчати класичний індійський танець, який тоді називався садір. Вона була вражена надзвичайною красою цього виду мистецтва. Та через погляди, нав’язані британським колоніальним режимом, індійські танці втратити свою репутацію. Незважаючи на це, Рукміні поступово переймала ази танцю від відомих виконавців, які належали до збіднілої касти танцюристів.

- Фактично вона кинула виклик всьому індійському суспільству?

- Звичайно. Вона ще й у 1935 році під час діамантового ювілею Конвенції Теософічного товариства вперше виступила із класичною танцювальною програмою. Це стало шоком для тогочасного суспільства, але завдяки своєму походженню із високої касти, своєму становищу у суспільстві та надзвичайному таланту Рукміні вдалося зробити революційний переворот у ставленні до індійського танцю. Люди усвідомили величезну цінність свого культурного спадку. У 1936 році разом із своїм чоловіком Рукміні Деві заснувала академію танцю і музики. Своєю назвою один із найдавніших класичних стилів бхаратнатьям (авт. – танець країни Бхарата (давня назва Індії)) завдячує Рукміні Деві та Крішна Айєр.

- Як сьогодні уряд Індії популяризує індійські танці?

- Узагалі з боку держави робиться багато для того, аби підтримувати і розвивати культурний спадок. Щодо танцювального мистецтва, то обдарованим дітям і іноземцям надають стипендії для вивчення різних стилів. Відомі вчителі і танцювальні школи, що зарекомендували себе на високому рівні, отримують державні гранти, дотації і фінансову підтримку на організацію концертів, семінарів та інших заходів. Варто сказати, що вхід на танцювальні концерти в Індії безкоштовний, що дуже вражає іноземних туристів. Але таким чином уряд дає можливість ще більше шанувальників залучати до своєї культури, а митцям – безперешкодно реалізовувати свої таланти.

- Чим особливий індійський танець?

- Почнемо з того, що це не просто танець чи набір рухів. Його першоджерелом є молитва, йога (практика і медитація). Це синтез драми, танцю, міфології, філософії і метафізики. Це зв’язок людини з вищими сферами через енергетику меридіанів і космічну геометрію людського тіла, через концентрацію і усвідомлення різних психологічних станів. Індійський танець сприяє гармонізації душі і тіла. Це особливий ритм, що несе в собі науковий підхід і знання вібрацій всесвіту. Як на мене, це одвічна таємниця того, як виник цей танець. Його глибину важко виміряти.

- Чи можна всім займатися індійськими танцями?

- Щоб займатися індійськими танцями, потрібно насамперед терпіння, бажання і постійність, а також справжній інтерес до внутрішнього світу людини. Школа індійського танцю при ансамблі “Амріта” діє на базі Палацу культури “Березіль”. Принагідно хочу висловити щиру подяку начальнику управління культури і мистецтв Олександру Смику та директору “Березолю” Олегу Слободянюку, які сприяють тому, аби в нашому місті люди мали можливість вивчати танцювальне мистецтво Індії. Пізнання інших культур і міжкультурне спілкування загалом розширює світогляд людини, робить її відкритою для всього світу і чогось нового.

Танець для здоров’я

Відомий індійський лікар і фахівець Сатьянараян стверджує, що індійський танець має не тільки психотерапевтичну дію, а й допомагає людям, хворим на діабет, гіпертонію та різні форми артриту. Наприклад, для людей, які хворі на діабет, заняття танцями просто необхідні. Як показали спостереження за групою індійських пацієнтів-діабетиків, у результаті регулярних занять танцями у них істотно знизився рівень цукру в крові. Танцювальні рухи допомагають понизити тиск і сприятливо впливають на нервові процеси в організмі.

Якщо говорити про стилі, то людям із підвищеним тиском більше всього підходить катхак. Це класичний стиль танцю Північної Індії, основа якого ритмічні композиції, побудовані на чергуванні ударів ногами. Катхак позитивно впливає нахребет, оскільки безліч нахилів та напівповоротів розробляють його шийний та поперековий відділи. Цей стиль також підходить для тих, хто відчуває проблеми з координацією рухів або страждає артритами. Рухи катхака розробляють кисть та зап’ястя, плечовий і тазостегновий суглоб, укріплюють вестибулярний апарат і серцево-судинну систему.

На думку лікаря, бхаратнатьям прискорює метаболічні процеси і сприяє природному схудненню. Тим, хто часто відчуває головний біль, Сатьянараян рекомендує виконувати танець змії, в якому в основних рухах задіяна шия. Страждаючим різними формами артриту підійдуть танці, в яких основними є рухи кистей та зап’ясть рук.

Для кисті лише однієї руки є 24 види рухів, 13 – рухів обох кистей, 10 – рухів руки в цілому, по 5 типів рухів для грудної клітки, торсу, живота і стегон. Методика танцювальної терапії була схвалена Міністерством охорони здоров’я і Асоціацією акушерства і гінекології Індії.

Джерело: Тернопіль Вечірній

Залишити коментар

Ваша електронна адреса не буде опублікована.Обов'язкові поля позначені *

*

Можна використовувати XHTML теґи та атрибути: <a href="" title=""> <abbr title=""> <acronym title=""> <b> <blockquote cite=""> <cite> <code> <del datetime=""> <em> <i> <q cite=""> <strike> <strong>

Scroll To Top